Увагу пятирічкам !!!
Готуємо дитину до школи.
Особистісний розвиток – важлива умова гармонійного входження дитини у шкільне життя, її оптимістичного самопочуття, відкритості новим науковим знанням, досягнення нею успіхів у навчанні, задоволеності своїм шкільним буттям. Охоплення п’ятирічок суспільним дошкільним вихованням забезпечить психологічну готовність до навчання у школі.
1. Розвивайте у дитини загально пізнавальні вміння: спостерігати, концентрувати увагу, порівнювати, розмірковувати, запам’ятовувати, відтворювати побачене і почуте, виробляти самостійні судження, висувати елементарні припущення. Цьому сприятимуть родинні відвідування музеїв, театрів, клубів, а також походи на природу, у сквери, парки.
2. Залучайте дітей до високохудожньої літератури, збагачувати запас літературних, художніх вражень. Вчити правильному спілкуванню з книгою, вчити користуватися книжковим та журнальним фондом бібліотеки.
3. Вчить розрізняти жанри: портрет, натюрморт, пейзаж, відвідувати з дітьми виставки, музеї, виставочні зали. Залучайте дитину до національної та світової культур, навчайте бачити, відчувати, милуватися чарівним світом мистецтва, розвивайте інтерес до українського народного мистецтва.
4. Розширюйте коло спілкування дитини з дітьми різного віку, відчувати задоволення від спільної діяльності з ними. Виховувати у дитини вміння керувати своєю поведінкою, підпорядковувати свої інтереси інтересам колективу.
5. Навчайте дитину вести діалог (за столом, в гостях, при розмові по телефону, в громадських місцях).
6. Проводьте з дитиною спеціальні ігрові вправи з розвитку та вдосконалення звукової культури мови та ігри «слухаємо звуки вулиці», «хто як кричить?», підбирати близькі слова за звучанням (петрушка-ватрушка).
7. Тренуйте дрібні м’язи рук (малювання, ліплення, конструювання).
8. Розвивайте креативні якості дитини. Організовуючи життєдіяльність старших дошкільників у сім’ї сміливіше запроваджуйте експериментування, дослідництво, надавати дитині можливість та право самостійно приймати рішення, відстоювати власну точку зору.
9. Демонструйте повагу до вибору дитини, її спроб самостійно розв’язувати будь-які проблеми.
Психологічна готовність складається з кількох видів готовності:
- інтелектуальної (пізнавальної),
- емоційно-вольової,
- мотиваційної.
ВІЗЬМІТЬ ДО УВАГИ!
Інтелектуальна готовність дитини формується за умови систематичної роботи щодо розвитку її пізнавальних процесів: уваги, уяви, сприймання, пам'яті, мислення, мовлення. Провідним у інтелектуальній готовності дитини виступає розвиток її мовлення, тому необхідно систематично читати дитині книжки, обговорювати з нею ілюстрації, репродукції, детально відповідати на запитання дитини тощо. Не можна залишати без уваги бажання дитини з чим-небудь ознайомитися, чи чогось навчитися. Дорослий має допомогти їй у цьому, стати для неї товаришем по відкриттях, підтримувати у дитини дух здивування, цікавості, допитливості. Чудовою допомогою у розвитку інтелектуальної готовності дитини можуть бути різні дидактичні ігри та дитячі журнали. Журнали дитина не повинна розглядати самотужки. Дорослий має читати й розглядати їх разом з дитиною. Варто запитувати у дитини, що найбільше сподобалося їй у журналі, які завдання для неї є цікавими, звертати увагу на інші завдання, розтлумачувати незрозумілі місця тощо. Слід постійно звертати увагу дитини на об'єкти і явища навколишнього світу — невичерпне джерело відкриттів та нових знань.
Засвоєння дитиною соціальних норми поведінки триває досить довго, але найміцніше вони засвоюються у період дошкільного дитинства.
Дитину потрібно готувати до того, що не всі ролі в її житті можуть бути цікавими чи даватися виключно за бажанням, інколи необхідно виконувати і те, що необхідно іншим, і те, що не входить у коло власних інтересів. Приклад спілкування, поданий дорослими, переймає і наслідує дитина, вивчаючи його особливості, фіксуючи межі і правила стосунків дорослих з іншими, запам'ятовуючи силу, тембр висоту голосу тощо. Навчитися спілкуватися дитина може лише у взаємодії з одно літками, батьками, іншими дорослими.
Мотиваційну готовність дитини необхідно формувати через усвідомлення того позитивного, що очікує дитину у школі, а не на погрозах і залякуваннях нею. Вагомим внеском у підвищення мотиваційної готовності дитини може стати приклад батьків. їм варто показати дитині свої зошити, шкільні нагороди, відзнаки, розповісти про свій позитивний досвід шкільного навчання та про досвід близьких людей — дідуся, бабусі, тітки, дядька, племінників тощо. Особливу увагу батькам необхідно звертати на дітей, які не хочуть або бояться йти до школи. У таких дітей необхідно формувати правильне уявлення про школу та допомогти їм повірити у себе.