КЗДО № 378 "Гармонія"

 



Увагу пятирічкам !!!

Готуємо дитину до школи.

     Особистісний розвиток – важлива умова гармонійного входження дитини у шкільне життя, її оптимістичного самопочуття, відкритості новим науковим знанням, досягнення нею успіхів у навчанні, задоволеності своїм шкільним буттям. Охоплення п’ятирічок суспільним дошкільним вихованням забезпечить психологічну готовність до навчання у школі.

 

1. Розвивайте у дитини загально пізнавальні вміння: спостерігати, концентрувати увагу, порівнювати, розмірковувати, запам’ятовувати, відтворювати побачене і почуте, виробляти самостійні судження, висувати елементарні припущення. Цьому сприятимуть родинні відвідування музеїв, театрів, клубів, а також походи на природу, у сквери, парки.

 

2. Залучайте дітей до високохудожньої літератури, збагачувати запас літературних, художніх вражень. Вчити правильному спілкуванню з книгою, вчити користуватися книжковим та журнальним фондом бібліотеки.

 

3. Вчить розрізняти жанри: портрет, натюрморт, пейзаж, відвідувати з дітьми виставки, музеї, виставочні зали. Залучайте дитину до національної та світової культур, навчайте бачити, відчувати, милуватися чарівним світом мистецтва, розвивайте інтерес до українського народного мистецтва.

 

4. Розширюйте коло спілкування дитини з дітьми різного віку, відчувати задоволення від спільної діяльності з ними. Виховувати у дитини вміння керувати своєю поведінкою, підпорядковувати свої інтереси інтересам колективу.

 

5. Навчайте дитину вести діалог (за столом, в гостях, при розмові по телефону, в громадських місцях).

 

6. Проводьте  з дитиною спеціальні ігрові вправи з розвитку та вдосконалення звукової культури мови та ігри «слухаємо звуки вулиці», «хто як кричить?», підбирати близькі слова за звучанням (петрушка-ватрушка).

 

7. Тренуйте дрібні м’язи рук (малювання, ліплення, конструювання).

 

8. Розвивайте креативні якості дитини. Організовуючи життєдіяльність старших дошкільників у сім’ї сміливіше запроваджуйте експериментування, дослідництво, надавати дитині можливість та право самостійно приймати рішення, відстоювати власну точку зору.

 

9. Демонструйте  повагу до вибору дитини, її спроб самостійно розв’язувати будь-які проблеми.

 

Психологічна готовність складається з кількох видів готовності:

  • інтелектуальної (пізнавальної),
  • емоційно-вольової,
  • мотиваційної.

 

ВІЗЬМІТЬ ДО УВАГИ!

 

Інтелектуальна готовність дитини формується за умови систе­матичної роботи щодо розвитку її пізнавальних процесів: ува­ги, уяви, сприймання, пам'яті, мислення, мовлення. Провідним у інтелектуальній готовності дитини виступає роз­виток її мовлення, тому необхідно систематично читати дити­ні книжки, обговорювати з нею ілюстрації, репродукції, де­тально відповідати на запитання дитини тощо. Не можна залишати без уваги бажання дитини з чим-небудь ознайомитися, чи чогось навчитися. Дорослий має допомогти їй у цьому, стати для неї товаришем по відкриттях, підтриму­вати у дитини дух здивування, цікавості, допитливості. Чудовою допомогою у розвитку інтелектуальної готовності дитини можуть бути різні дидактичні ігри та дитячі журнали. Журнали дитина не повинна розглядати самотужки. Дорос­лий має читати й розглядати їх разом з дитиною. Варто запи­тувати у дитини, що найбільше сподобалося їй у журналі, які завдання для неї є цікавими, звертати увагу на інші завдання, розтлумачувати незрозумілі місця тощо. Слід постійно звертати увагу дитини на об'єкти і явища на­вколишнього світу — невичерпне джерело відкриттів та но­вих знань.

 

Засвоєння дитиною соціальних норми поведінки триває до­сить довго, але найміцніше вони засвоюються у період до­шкільного дитинства.

Дитину потрібно готувати до того, що не всі ролі в її житті мо­жуть бути цікавими чи даватися виключно за бажанням, інко­ли необхідно виконувати і те, що необхідно іншим, і те, що не входить у коло власних інтересів. Приклад спілкування, поданий дорослими, переймає і наслі­дує дитина, вивчаючи його особливості, фіксуючи межі і правила стосунків дорослих з іншими, запам'ятовуючи силу, тембр висоту голосу тощо. Навчитися спілкуватися дитина може лише у взаємодії з одно літками, батьками, іншими дорослими.

 

Мотиваційну готовність дитини необхідно формувати че­рез усвідомлення того позитивного, що очікує дитину у шко­лі, а не на погрозах і залякуваннях нею. Вагомим внеском у підвищення мотиваційної готовності дити­ни може стати приклад батьків. їм варто показати дитині свої зошити, шкільні нагороди, відзнаки, розповісти про свій пози­тивний досвід шкільного навчання та про досвід близьких лю­дей — дідуся, бабусі, тітки, дядька, племінників тощо. Особливу увагу батькам необхідно звертати на дітей, які не хочуть або бояться йти до школи. У таких дітей необхідно формувати правильне уявлення про школу та допомогти їм повірити у себе.