ДНЗ № 378 "Гармонія"

 



Попередження дитячого травматизму та перша долікарська допомога

       Порізи, садна і подряпини — невід ємна частина допитливого дитинства. Навіть найуважніші батьки і вихователі не можуть дати гарантії, що опікувана ними дитина виросте без падінь, забитих місць і ушкоджень.

Аналізуючи причини нещасних випадків, ми з прикрістю усвідомлюємо, що більшості таких випадків можна було б запобігти. Попередження дитячого травматизму під час літнього відпочинку буде ефективним, якщо у профілактичній роботі братимуть участь і батьки, і вихователі. Дорослі, що опікуються дитиною, повинні мати чітке уявлення про причини нещасних випадків і про заходи щодо їх запобігання, а у разі потреби мають самі правильно надати першу долікарську допомогу. Чітко знаючи, що потрібно зробити у кожній конкретній ситуації, можна попередити серйозні наслідки травм. А в екстремальних випадках, коли дорога кожна секунда, діяти необхідно швидко і точно, бо від дій дорослих може залежати життя малюка.

 

Найпоширеніші види дитячих травм

Найпоширенішими видами дитячих травм є забої, порізи, садна і подряпини

     Особливе місце серед них посідають травми обличчя. Зокрема, це можуть бути синець, садно, подряпина, прямий лінійний розрив на чолі, рвана рана на підборідді, глибокий розрив нижньої губи. Оскільки шрами після поранень часто залишаються на все життя, дітей з будь-якими глибокими ранами слід негайно показати лікареві для проведення своєчасної відповідної обробки рани. Від правильного накладення пов'язки і грамотної обробки рани залежить, яким буде шрам після порізу: дуже великим чи майже не помітним.

Тривожні симптоми, за яких необхідне термінове втручання лікаря:

• пульсуюча кровотеча яскраво-червоного кольору (може свідчити про ушкодження артерії);

• сильна кровотеча, що супроводжується значною втратою крові;

• кровотеча, що не припиняється впродовж 10—15 хвилин;

• поріз або подряпина на обличчі або будь-якому іншому місці, де бажано звести можливість утворення шраму до мінімуму;

• рана на задній стінці глотки або на піднебінні;

• поріз на кисті або зап'ястках (у цьому разі є небезпека ушкодження нервів і сухожиль);

• червоні смужки, почервоніння діаметром понад 1 см навколо рани; припухлість навколо рани, підвищення температури, що є ознакою запалення;

• глибока рана, краї якої розходяться, або різана рана довша ніж 2 см (у цьому разі накладають шви);

в забруднена рана (якщо минуло понад 5 років після щеплення дитини від правця, існує висока ймовірність зараження ним);

рана, яку неможливо повністю очистити від бруду або в яку потрапили шматочки скла, дерева тощо, і їх неможливо легко витягти;

• рана з рясними виділеннями, яка не загоюється тривалий час (може бути ознакою того, що у рані лишився шматочок стороннього матеріалу);

• нудота і блювання після поранення, особливо при травмах голови (існує ймовірність струсу головного мозку).

 

Порізи і садна

Загальноприйнятими заходами першої долікарської допомоги при порізах і саднах є:

• промивання рани;

• зупинення кровотечі;

• накладення стерильної пов'язки (при кровотечі — тиснучої пов'язки);

• застосування антисептика.

 

Найкраще лікування для невеликих порізів і подряпин — промивання рани чистою водою з милом за допомогою марлевого тампона чи шматочка чистої тканини. Ретельне промивання — ключ до запобігання інфекції. Після промивання слід добре змити мило водою. Промивання варто повторювати кілька разів на день доти, доки поріз повністю не затягнеться. Дуже забруднену рану ліпше промити перекисом водню. Подряпини можна промивати як водою, так і антисептичним лосьйоном.

     Після висушування порізу чистим марлевим тампоном слід накласти суху стерильну пов'язку, щоб до повного загоєння поріз залишався чистим. Перед накладенням пов'язки необхідно переконатися у тому, що краї порізу чисті, рівні і легко сходяться, після чого звести їх докупи. Для захисту порізу можна скористатися спеціальним пластирем. У разі накладення пов'язки або пластиру на глибоку рану не варто занадто щільно зводити її краї, оскільки це може спричинити розвиток анаеробних збудників.

     Якщо у дитини поріз біля рота, рану ліпше не закривати ні пов'язкою, ні пластиром, бо на краях пов'язки (пластиру) буде збиратися слина і залишки їжі. Рана швидше загоїться і вірогідність інфікування зменшиться, якщо її перебинтовувати якомога рідше. Якщо пов'язка послабилася або забруднилася, можна накласти новий шар бинтів поверх попереднього.

    Садно загоюватиметься найліпше, якщо його залишити відкритим. Однак, якщо шкіру ушкоджено на значній ділянці, можна накласти пов'язку. Перед цим потрібно промити рану і залишити її відкритою, поки не утвориться скорина, інакше бинт прилипне, і, знімаючи його, можна пошкодити засохлу скорину.

    Звісно, відкрите садно загоюється швидше. Утім, якщо дитина йде гратися на дитячому майданчику, обов'язково слід закрити рану (навіть садно або подряпину) не дуже тугою пов'язкою. Після повернення дитини у приміщення пов'язку знімають.

    Подряпину перев'язують лише у тому випадку, коли необхідно зупинити кровотечу. Відкрита подряпина зазвичай загоюється значно швидше.

    Щоб якнайшвидше зупинити кров, на рану необхідно щільно накласти пов'язку і як слід натиснути на неї рукою, а за потреби потримати її так протягом 15 хвилин. Це зупинить будь-яку кровотечу, крім артеріальної. Для зменшення кровотечі доцільно підняти ушкоджену частину тіла догори. Якщо кров просякнула першу пов'язку, поверх неї необхідно накласти другу тугу пов'язку. Додавати нові пов'язки слід поверх попередніх, оскільки під час знімання пов'язки можна ушкодити кров'яний згусток, який утворився, і цим самим викли-кати нову кровотечу.

    Коли кровотечу припинено або зменшено, слід обмотати ушкоджену ділянку тіла тканиною або еластичним бинтом так, щоб пов'язка тиснула на рану і водночас не припиняла повністю циркуляцію крові. Бинти мають зручно облягати поранену частину тіла. Не слід приклеювати пластир кільцем навколо ушкодженої руки чи ноги,тому що це може перешкоджати нормальній циркуляції крові. Щоб перевірити, чи не порушено циркуляцію крові при накладенні пов'язки на руку чи ногу, потрібно натиснути на ніготь потерпілого на відповідній кінцівці. Якщо ніготь при надавлюванні побіліє, а після того, як відпустити його, знову стане рожевим, то пов'язку накладено правильно. Якщо ж колір нігтя не відновлюється, потрібно послабити пов'язку.

Примітка: При незначних пораненнях джгутом користуватися не слід.

При порізах голови, оскільки на ній є багато кровоносних судин, навіть незначна кровотеча зазвичай буває надто сильною, і виникає потреба показати дитину лікарю.

Тепловий та сонячний удари

      Тепловий удар виникає внаслідок дії високої температури навколишнього середовища, особливо за високої вологості повітря і відсутності вітру. Зумовлене зовнішніми чинниками підвищення температури тіла складно спинити, оскільки немає тепловіддачі, організм не може охолодитися, і температура тіла продовжує зростати. Особливо швидко перегріваються немовлята, а також діти раннього і дошкільного віку. Перегрів може статися не лише на вулиці, а й у приміщенні, зокрема, якщо воно належно не провітрюється. Сприяють перегріву організму фізичні вправи, які призводять до втрати рідини разом з потом, особливо, якщо ці втрати нічим не компенсуються. Тому так важливо під час літнього оздоровчого періоду дотримуватися питного режиму.

Симптоми теплового удару:

• головний біль, нудота і блювання, бажання присісти або навіть прилягти;

« підвищення температури тіла до 40 — 41 °С, почервоніння шкіри, яке невдовзі змінюється її зблідненням, іноді з ви­никненням синюшного відтінку;

• запаморочення, іноді знепритомніння;

• судоми, марення.

Увага! Якщо вчасно не надати допомогу, дитина може впасти у кому, у неї виникає серцева недостатність.

     Сонячний удар є різновидом теплового. Його симптоми — головний біль, млявість, блювання. Інколи сонячний удар може спричинити кому. Так само, як і при тепловому ударі, симптоми перегрівання поглиблюються за підвищеної вологості повітря.

Є кілька ступенів сонячного удару:

• легкий ступінь, що супроводжується загальною слабкістю, головним болем, нудотою, почастішанням пульсу та дихання, розширенням зіниць;

• середній ступінь, ознаками якого є різка адинамія, сильний головний біль із нудотою та блюванням, зниження слуху, невпевненість рухів (хитка хода), інколи — знепритомнення, а також почастішання пульсу та дихання, підвищення температури тіла до 39 — 40 °С.

Порядок надання першої долікарської допомоги при тепловому та сонячному ударі

     Розглянемо порядок надання першої долікарської допомоги при тепловому та сонячному ударі. Передусім слід винести потерпілого із зони перегрівання та швидко охолодити його тіло. По змозі потрібно негайно облити тіло холодною водою або обгорнути мокрим простирадлом, чи обкласти шматками льоду/снігу з морозильної камери. Якщо тепловий удар трапився на вулиці, то потерпілого можна занести у магазин, обладнаний кондиціонером, а потім уже обливати холодною водою. Якщо потерпілий притомний (або його вдалося повернути до пам'яті), йому потрібно дати випити прохолодної води. При нудоті і блюванні потерпілому слід надати зручне положення, щоб він не захлинувся блювотної масою. Якщо всі ці заходи особливого ефекту не дають, то потерпілого необхідно доставити до лікарні.

Профілактика теплового та сонячного удару

Сонячний удар — це хворобливий стан, за якого спостерігається розлад роботи головного мозку внаслідок тривалого впливу сонячних променів на непокриту поверхню голови людини

            Щоб запобігти тепловому чи сонячному удару, необхідно дотримуватися кількох простих правил. Насамперед потрібно вживати багато води. У спекотну погоду, що поєднується з високою вологістю, необхідно пити значно більше рідини, ніж зазвичай. Зазвичай доросла людина має випивати за добу до 2 —2,5 л води, а дитина трохи менше. До того ж улітку обов'язково потрібно носити головний убір. Від дії сонячних променів захистить також парасолька. Якщо з яких-небудь причин необхідно тривалий час перебувати на подвір'ї та ще й фізично працювати, то запобігти перегріву допоможе періодичне обливання холодною водою.

Отруєння

        Гострі отруєння досить часто трапляються у дітей дошкільного віку. Причиною отруєнь є відсутність у малюків життєвого досві­ду, знань, а також невміння дорослих сформувати у дитини навички безпечної поведінки. Кожне гостре отруєння або підозра на нього потребують негайного надання медичної допомоги та обов'язкової госпіталізації дитини. Проникнення отрути в організм дитини можливе через рот (для немовлят — разом із материнським молоком) , а також через дихальні шляхи та шкіру. Про заходи, яких слід вжити для видалення отрути, що не встигла потрапити у кров, можна дізнатися з таблиці.

 

Загальні правила надання першої долікарської допомоги при отруєннях

Місце потрапляння отрути

Заходи першої долікарської допомоги

Шлунок

Штучно викликати блювання та промити шлунок не пізніше ніж через 12 годин після прийому отруйної речовини. Загальна кількість промивної рідини:

 • для немовлят віком до 3 місяців — 500 мл;

• для дітей віком до 1 року — 1 л;

• для дітей віком до 5 років — 3 — 5 л;

• для дітей віком старше 6 років — 5 — 8 л.

Для промивання шлунку використовують кип'ячену воду температурою 35 — 37 °С, для дітей віком до 3 років — лише ізотонічний розчин хлориду натрію. Рідину вводять окремими порціями по 50, 100, 300 мл з наступним виведенням. Потрібно точно контролювати кількість введеної та виведеної рідини. Увага! Промивання шлунка є неприпустимим у разі отруєння стрихніном (можливе виникнення судом)

Шкіра

Звільнити потерпілого від одягу, промити шкіру теплим мильним розчином (не розтирати)

Кон'юнктива

Обережно промити око потерпілого легким струменем теплої води, використовуючи гумову грушу

Слизові оболонки носоглотки та ротової порожнини

Багаторазово прополоскати рот та промити ніс теплою водою

 

Кишківник

Дати потерпілому послаблювальні засоби (сольові розчини протипоказані при отруєнні речовинами, що викликають опіки, та при гастроентериті; у цих випадках доречно використати очисну клізму)

 

 

Укус отруйної змії

   Якщо дитину вкусила змія, то насамперед слід визначити, чи вона отруйна. На місці укусу залишаються сліди від зубів плазуна у вигляді двох серпоподібних смуг, які утворюють півколо з дрібних точок. Неотруйна змія залишає лише такий слід на шкірі. Місце укусу отруйної змії трохи інше — у передній частині півкола між серпоподібними смугами є дві ранки (сліди від її двох отруйних зубів), з яких зазвичай витікає кров.

 

Токсичність отрути залежить від низки чинників:

• фізіологічного стану і віку змії;

• кліматичних умов, у яких вона перебуває;

• часу, який минув з моменту пробудження змії від сплячки. У голодних змій отрути більше, ніж: у ситих. Оскільки отрута змії містить речовини білкового походження, то можливий розвиток алергічної реакції — навіть до анафілактичного шоку.

Якщо дитину вкусила отруйна змія, слід виконати такі дії:

• якнайшвидше відсмоктати з рани отруту, постійно її випльовуючи. Не можна цього робити людям із саднами або іншими пораненнями слизової порожнини рота чи губ;

• обробити рану 5-відсотковим спиртовим розчином йоду або одеколоном чи спиртом;

• обмежити рухомість потерпілого. Якщо змія вкусила в ногу, потрібно прибинтувати ушкоджену ногу до другої ноги і, підклав­ши що-небудь під них, злегка підняти обидві ноги догори. При укусі в руку необхідно зафіксувати її у зігнутому положенні;

• за потреби дати потерпілому знеболювальні ліки;

• давати потерпілому якомога більше чаю і лужної мінеральної води, щоб прискорити виведення отрути;

• якомога швидше доставити потерпілого у найближчий медичний заклад.

Примітка: Варто знати, що найбільш ефективним засобом проти зміїної отрути є полівалентна протизміїна сироватка,введена не пізніше ніж через ЗО хвилин після укусу. Але вводити її має лише медичний працівник. Робити самостійні дії небезпечно, оскільки можуть виникнути алергічні реакції на введення сироватки.Часто першу допомогу при укусах змії надають неправильно. З огляду на це наведемо перелік дій, які є неприпустимими у цій ситуації.

Категорично забороняється:

• накладати джгут на кінцівку вище місця укусу. Ця міра не перешкоджає всмоктуванню і розповсюдженню отрути в організмі, а навпаки порушує кровопостачання у кінцівці та сприяє розвитку некрозу (омертвінню) тканин, накопиченню продуктів розпаду в кінцівці і різкому погіршенню стану хворого після зняття джгута;

• припікати місце укусу вогнем, хімічними речовинами;

• розрізати рану на місці укусу.

 

Примітка: Усі ці маніпуляції призводять до розвитку інфікованих ран, які довго не загоюються, сприяють порушенню обміну речовин у пошкоджених тканинах.

Перебуваючи у горах чи у лісі, слід бути обережним і не забувати, що змія кусає лише тоді, коли захищається. Прямуючи лісом, необхідно палицею обережно розсувати зарості кущів, у горах обстежувати ущелини, щоб випадково не потурбувати плазунів. Збираючись у місця, де водяться плазуни, слід взувати високі черевики і вбиратися у широкі штани, заправивши їх у черевики так, щоб утворився напуск. Якщо змія раптом і вкусить, то вона пошкодить лише тканину штанів, а не шкіру.